Публіцистика Михайла Грушевського на сторінках «Літературно-наукового вістника» у 1907 – 1914 роках
Ігор Гирич, Світлана Панькова
«Україна свого осягне!» Цей лейтмотив М.Грушевського звучить у всіх його публіцистичних працях, що увійшли до другого тому серії «Суспільно-політичні твори». Том уміщує статті, що друкувалися на сторінках «Літературно-наукового вістника» у 1907 – 1914 рр., – від часу переїзду редакції часопису у Київ до початку Першої світової війни. Зібрані в одному корпусі, ці праці становлять цілісний масштабний твір і визначають авторське кредо – сформувати новітнього українця зі свідомістю громадянина майбутньої незалежної держави. На багато десятків років наперед історик змоделював і передбачив ті політичні, ідеологічні та суспільні пріоритети, які й сьогодні залишаються визначальними для розвитку українського життя.
«Публіцистичні праці Грушевського, – зазначав відомий літературознавець С.Єфремов, – які читач знайде мало не в кожній книжці «Л.Н.Вістника», викликають великий інтерес як самими темами, так і цікавим, живим трактуванням їх. Питання українського життя автор завсігди ставить з національного штандпункту, але разом з тим і на підставі того широкого світогляду, який дає Грушевському його велика історична освіта і всесторонні знання. Ці прикмети публіцистичних праць Грушевського ставлять його на чільне місце в нашій новішій публіцистиці і в багатьох питаннях роблять з його духового провідцю сучасного українства» [Єфремов С. Історія українського письменства. – 4-е вид. – Нью-Йорк, 1991. – Т. II. – С. 240-241].
Хоча впродовж 1907 – 1914 рр. праці історика з’являлися в українських газетах «Рада», «Діло», «Село», а також у російських періодичних виданнях, «Літературно-науковий вістник» залишався головним рупором громадсько-політичної діяльності М.Грушевського, трибуною, з якої він закликав українське громадянство до розвою національного життя. Саме тому дослідники життя і творчості видатного вченого та громадсько-політичного діяча останніми роками все частіше звертаються до вивчення й аналізу публіцистичних статей М.Грушевського, що свого часу побачили світ на сторінках цього часопису. Унікальну інформацію про буденне життя ЛНВ містять спогади діячів українського руху Є.Чикаленка, Ю.Тищенка (Сірого), В.Дорошенка, О.Лотоцького [Дорошенко В. Літературно-науковий вістник // Літературно-науковий вістник. Покажчик змісту. Т. 1 – 109 (1898 – 1932) / Уклав Б.Ясінський. – К., 2000. – С. 527 – 542; Дорошенко В. Михайло Грушевський – громадський діяч, політик і публіцист // Овид. – 1957. – Ч. 6. – С. 15 – 19; Ч. 10. – С. 23-26; Ч. 11. – С. 18-19; Жученко М. [Дорошенко Д.] Про українську літературну мову // Дніпрові хвилі. – 1912. – № 22. – С. 302-306; № 23-24. – С. 319-324; 1913. – № 1. – С. 5-7; Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1932. – Ч. І; Варшава, 1933. – Ч. II; Тищенко (Сірий) Ю. У Києві біля «Літературно-наукового вістника» // З моїх зустрічей: Спогади / Упор. О.І.Сидоренко, Н.М.Сидоренко; передм. М.А.Шудрі. – К., 1997. – С. 11 – 48; Чикаленко Є. Спогади(1861-1907). – Нью-Йорк, 1955; Чикаленко Є. Щоденник (1907 – 1917). – К., 2004. – Т. І.].
Поза тим, дослідження численної епістолярної спадщини М.Грушевського та його кореспондентів, тематики суспільно-політичних праць історика в ЛНВ дають підстави більш ґрунтовно проаналізувати таке унікальне явище, яким була публіцистична, редакційна та організаційна діяльність керманича одного з провідних національних літературно-громадських часописів початку XX ст. З численних збережених листів особливо яскраво виокремлюється такий важливий аспект, як вплив публіцистичної діяльності М.Грушевського на формування національної свідомості та суспільно-політичної думки в Україні. Значно посилюється цей вплив після перенесення ЛНВ до Києва та перетворення його на всеукраїнський орган.
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 2, с. 5 – 24.