Утворення Товариства

І. Б. Гирич

Товариство охорони пам’яток старовини і мистецтва, що було створено в Києві у 1910 р., стало одним з перших подібних товариств у Російській імперії. [Першою публікацію про товариство була стаття: Гирич І. Київське товариство охорони пам’яток старовини і мимстецтва // Пам’ятки України. – 1988. – №3. – С.58 – 59.] Своїм основним завданням воно важало охорону пам’яток, і всі напрямки діяльності були підпорядковані цій меті [Саме на це, як першочергове завдання товариства, наголошував у своєму листі до О. І. Мердера Орест Іванович Левицький (ЦДІА УРСР у м. Києві. – Ф. 725. – Оп.1. – Спр.2. – Арк.2 – 3).].

У Центральному державному історичному архіві України у м.Києві (ЦДІАУК) зберігається фонд № 725 Київського товариства охорони пам’яток, в якому налічується 134 одиниці зберігання. Це машинописи протоколів засідань Ради і розпорядчого комітету товариства, рукописи статей і доповідей його членів, фотографії, креслення, плани пам’ятників архітектури, карти археологічних розпорядок та інши матеріали.

Статут новоствореного Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва (КТОПСІМ) був затвержений 11 березня 1910 р. Перші загальні збори товариства відбулися 7 квітня 1910 р.

В першому розділі статуту, де йшла мова про мету організації і засоби її діяльності в §1 вказувалося, що головною метою товариства є пошук і охорона пам’яток старовини і мистецтва. Районом діяльності було визначено 11 губерній: Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Херсонська, Минська, Люблінська, Гродненська, Катеринославська і Бессарабська. Тобто Правобережна і частина Лівобережної України, південна частина Білорусії і Польші, що була тоді у складі Російської імперії.

Засновниками було визначено, що територією діяльності товариства буде колишнє київське князівство домонгольсьського часу. Фактично діяльність товариства поширювалася лише на територію Київського, подільського і волинського генерал-губернаторства [ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 725. – Оп.1. – Спр.1.]. У новому статуті товариства, прийнятому 1 липня 1918 р. у часах Української Держави гетьмана П.Скоропадського поширювал регіон діяльності на всю територію України. Тоді ж змінилося стратегія товариства. Якщо до 1918 р. – це було товариство фахівців з пам’яткоохоронницьких проблем і нагадувало за статутом і структурою наукові товариства дореволюційної Росії, то за новим статутом товариство мало об’єднувати усіх зацікавлених в охороні пам’яток, без якогось визначеного вченого чи освітнього цензу. З елітарного воно мало перетворитися на масове товариство.

Товариство складалося з почесних і дійсних членів, членів-співробітників і членів-змагальників. Почесними членами обиралися широко знані своїми науковими працями з історії та археологій й мистецтва науковці та високопосадовці, які допомагали товариству в його діяльності. Першими чотирьма почесними членами КТОПІСМ були обрані меценат київського міського музею Б.Ханенко, знаний археолог граф О.Бобринський, київський митрополит Флавіан і командувач київським військовим округом М.І.Іванов.

У 1916 р. почесним членом КТОПСІМ було обрано професора КДА, видатного музейника і історика культури Миколу Петрова. Дійсними членами могли стати теж відомі діячі науки, що працюють в товаристві. Членами-співробітниками могли обиратися ті особи, що надають потрібні відомості, є чимось корисними в діяльності товариства, виконують окремі доручення КТОПСІМ. Членами-змагальниками обиралися ті люди, які приносили в дар товариству якісь пам’ятки або давали грошеві пожертви. Не могли обиратися членами товариства вихованці навчальних закладів, рядовий склад військовослужбовців строкової служби.

Головним органом КТОПСІМ стали загальні збори товариства, які вибирали раду, яка здійснювала керівництво діяльністю товариства. Головою товариства формально вважався почесний голова товариства. Рада складалася з голови, його товаришів, скарбника, секретаря, охоронця музею, бібліотекаря і шести членів. Вона обиралася на три роки, але щороку відбувалася ротація членів – 1/3 її складу. Але фактичним виконавцем рішень ради товариства був розпорядчий комітет, який діяв постійно, між загальними зборами товариства. Кількість членів ради і розпорядчого комітету не була сталою і постійно коливалася: від 4 до 7-ми чол. в раді, до 7-13 чол. в розпорядчому комітеті. Незмінним головою розпорядчого комітету КТОПІСМ був О.І.Мердер, він же був і товаришем голови з 1911 р. та бібліотекарем товариства. Уся документація товариства переважно велася ним. У 1918 р. О.І.Мердер узаконив своє фактичне керівництво КТОПСІМ, ставши його головою.

В статуті товариства було передбачено заснування філій на місцях, якщо кількість членів в провінційних містах доходило до 5 членів. 1913 року в Умані була відкрита філія товариства, кількість членів КТОПСМ там складала 24 особи. Так само КТОПСІМ занесло в статут право набувати нерухомість з метою збереження на цій землі пам’яток історії та старовини. Цей пункт мав на меті конкретне застосування. Товариство висловлювало бажання придбати в дитиці князівського Києва, у місті Володимира тих садиб, де збереглося найбільше пам’яток археології (передусім садиби Петровського і Трубецького). Коли провадилися розкопки і дослідження Зверинецьких печер, член товариства В.Д.Жевахов передав свої орендні права на територію печер КТОПСІМу.

Серед 17 засновників (тих хто підписали статут) товариства були професори Київського університету і духовної академії, члени наукових історичних товариств, відомі історики, археологи, мистецтвознавці В. С. Іконников (перший товариш голови товариства), Ю. А. Кулаковський, В. М. Довнар-Запольський, А. М. Лобода, В. З. Завітневич, М. І. Петров, Ф. І. Титов, А.В.Прахов, директор міського музею М. Ф. Біляшівський, В.В. Хвойко, історик-архівіст О. І. Левицький, відомий києвознавець, в майбутньому один з найактивніших діячів товариства О. І. Мердер.

Крім того засновниками товариства історики-аматори офіцери Київського військового округу підполковники Б.С.Стелецький і С.М.Крейтон та чиновники О.М.Невєров та К.М.Бахтін. Склад засновників не залишався сталим. На 1918 рік ними, крім перерахованих членів, вважалися архітектори П.І.Голандський, К.Л.Іваницький, києвознавець В.І.Щербина, історик мистецтва М.П.Істомін. На той час зі старих членів-засновників лишилися в активі товариства О.Мердер, Ю.Кулаковський, Ф.Тітов.