[Заключна частина]

Кінчаючи цей мій лист дуже прошу Вас, Високоповажний Пане Професоре, повідомити зараз мене:

1) Чи Ви згоджуєтесь, щоб я вписав Вас до заповіту, як одного з виконавців?

2) Чи згоджуєтесь взяти на схованку мої документи і книжки?

3) Чи можете уділити менї принаймнї двохгодинної розмови, 27 або 28 червня, для ближчих пояснень?

4) Чи, евентуально, Ви згодились бути судією в моїй справі з Липинським. Якби по нараді з Вами, ми прийшли до переконання, що треба Липинського покликати до суду?

Вашу ласкаву відповідь прошу надіслати рекомендованим листом, бо тут часто листи гинуть, особливо, якщо адресованї українською мовою.

Перепрошаю, що так невиразно пишу лежачи в лїжкови, в якому досі ще знахожуся. За який тиждень маю надію встати і виїду звідцсїль 25-го червня, заїду до Перемишля по Марусю і 26-го буду у Львові.

Стискаю Вашу руку і зостаюся з глїбокою шанобою

Богдан Ярошевський, д. 5 червня 1914 [р.]

Адреса: villa “Grabówka”

P. S. Щодо справи з Липинським, то щиро кажучи, я вже не надаю такої ваги усім цим історіям, як ранійше. Силою обставин я мушу вже дивитись на все трохи “subspecie ueternintis”. Здається менї, що найкраще було б зробити так: надрукувати спомини, у Лїт[еретурно]-Наук[овому] Вістникові і одразу почати ці спомини з історії групи “Доброї Новини”, (в цензурних рямцях). Тут можна зачепити Липинського, не називаючи його призвіща, але так прозоро, щоб він мусів обізватись і, евентуально, знов покликати мене до суду.

Докладно мою думку я висловлю при побаченї, бо може до того часу вдасться почати ці спомини, хоч проце запевняти не можу. У цих споминах я хотів би згадати не тільки про “Добру Новину”,- це між иньшим, – але дати взагалї нарис з житя полсько-українського правобережного суспільства, в лїтах 1880-1904. Але з цего нїчого не буде, якщо буду себе почувати так зле, як, наприклад, сьогодня. Тут ганебна погода, дощі і холод, в печі треба палити.

Про свої наміри написати спомини пишу до Пана Професора “конфіденціонально”.

Б. Яр[ошевський]

ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 864. – С. 33–102. Оригінал.