Творення після 1991 р. перших українських підручників з історії на засадах упровадження серед широкого загалу національної історичної пам’яті

Ігор Гирич

Зі здобуттям незалежності перед Україною постала проблема формування спільної історичної пам’яті для всіх регіонів. До 1991 р. Україна не мала у своїй історії такого, щоб в усіх школах вчили дітей на принципах спільної історичної пам’яті. Власне, в цьому криється одна з основних проблем існування ментальнісної регіоналізації України, коли одна частина є за свідомим вибором ”українською Україною”, друга – Південь і Схід –“Україною російською”. Проблема навіть не стільки в російськомовності цих регіонів, скільки в російськоментальності, в належності російському культурному просторові. Ними Україна сприймається не як етно-духовна територія, а як географічне поняття.

Для переборення такого стану речей необхідне було запровадження нового покоління підручників. До 1991 р. у нас вчилися за єдиними підручниками з росіянами, а історія УРСР викладалася як доважок до загальносоюзної історії. Необхідно було створити цілий комплект підручників з історії України від найдавніших часів до наших днів, від 5-го і до 11-го класу. І такий комплект було досить швидко створено на базі спочатку видавництва “Генеза”, яке за два-три роки зібрало авторів і за допомогою методистів Міністерства освіти України, на базі розробленої програми, видало перші історичні підручники незалежної України. Назвемо авторів цих підручників: В. Мисан (5-ий кл.), Р. Лях і Н. Темірова (7-ий кл.), Г. Швидко (8-й кл.), В. Сарбей (9-ий кл.), Ф. Турченко (10-й кл.), Ф. Турченко, П. Панченко і С. Тимченко (11-й кл.). Друга половина 1990-х рр. народила нове покоління підручників і нову генерацію авторів, які подавали вже альтернативні варіанти підручників (В. Власов (5-й кл.; 7-й і 8-й кл.), В. Смолій і В. Степанков (7-й і 8-й кл.), Ф. Турченко і В. Мороко (9-й кл.), С. Кульчицький та Ю. Лебедєва (10-й кл.); С. Кульчицький та Ю. Шаповал (10-й кл.). Ю. Шаповал і С. Кульчицький написали й підручник для 11-го класу).

Україна була першою країною СНД, яка спромоглася надати навчальним закладам власні підручники з історії і цим заманіфестувала своє бажання відвоювати в Росії свій історико-інформаційний простір. Реакція росіян на це була різко негативною. Наші підручники вони звинувачують у російськофобії і нетолеранції, історичній тенденційності і неправді. Тим часом нова концепція російської історичної освіти за президентства В. Путіна знову трактувала український простір як частину імперської загальноросійської історії. Були активізовані агенти впливу Росії в Україні, які з свого боку розпочали цькування українського погляду на свою історію. Причини цього варто шукати в політичній сфері. Помаранчева революція 2004 р. вперше продемонструвала потугу україносвідомого громадянства і його чисельну перевагу над спадкоємцями радянської ментальності в Україні.